 | | Apr. 24th, 2011 @ 11:07 pm Щодо засилання нео-совків у Львів. |
|---|
Головне у Львові - не допустити провокацій із свастикованими і зігуючими казачками в рядах українських націоналістів. У Львові дев'ятого травня українському націоналісту повинно цілком вистачити національного прапора і національного герба.
Під час традиційного загострення 9-травневого рефлексу, як у безнадійно-совковоголових по всій Україні і пост совку, так і у більшості нейтральних глядачів, кожна сила яка буде асоціюватись із свастикою чи квазісвастикою, із зігами і орлами буде сприйматись як негативна, а передовиці кремлівських ЗМІ ніяк не дочекаються щоби замайоріти фотографіями закривавлених засрланців що в меншості, "героїчно" як панфіловці і захисники Брестської Фортеці, протистоять зігуючим неадекватам що топчуться по прапорам !!!Пабєди!!!...
Саме таким чином пророщують совкове зерня прямої асоціації між нацизмом і українським національним пориванням в свідомості більшості, що не є ні свідомими українськими націоналістами, що закликають рухатись вперед, ні хронічно враженими совковолобістю головного мозку, громаднанами України, що закликають рухатись назад. Більшості що й досі не усвідомила потреби, і, відповідно, не визначились чи крокувати вперед, зміцнюючи державність України і віддаючи пріоритети українським національним інтересам, чи чимчикувати назад, в совок, в черги, в дефіцит, в труни хлопців з Афганістану (Дагестану, Чечні,...), в знищення української мови, історії, культури. Більшості що стоїть на місці, або намагається іти і вперед однією ногою і одночасно назад другою ногою.
Дев'яте травня вибране не дарма. Акція задумана як демонстрація переваги символу совкізму (мабуть найбільшим фетишом совкового агітпропу - "Дєнь Пабєди") над символами незалежності і національних пориваннь української нації. Намагаються провести прийом який діяв під час асиміляції в СРСР: довести свою вийнятковість, зверхність, важливість, поважність, ..., за допомогою доведення відсутності всіх цих якостей у сторони, на яку націлена асиміляція. Залишатись на поверхні води лише топлячи інших. Інакше такий пловець плавати не вміє.
Якщо така політика дає результат і інша сторона піддається впливу і набуває комплексу власної меншовартості, це як вполювати двох зайців одним пострілом.
Місце також вибране не дарма. Місце проголошення державності України в 1941. Багаторічне зомбування українського суспільства "ґалічаямi", "западенцамі", "свідамітамі", "пасобнікамі", "калабарантамі" і "стріляйющімі в спіну" закликане чітко виділити для глядача ціль, на знищення якої запущена стара машина совкового агітпропу, і остаточно провести в головах українців кордони між першими (добрими, справедливими і святими переможцями - совками), і другими (злими, нацистськими і жадібними до крові - відкрито-гоноровими національно свідомими українцями) задля зникнення і таврування яких витягаються з запилених шухляд совкові засоби.
Зрозуміло що їм наваляють у Львові, але здається саме це і планується - "наших б'ють", що повинно об'єднати зусиля як совків і на території і в високих кабінетах України, і на території і в високих кабінетах Москви і її кишенькових режимів, так і для демонстрації міжнародній спільноті українського національно-спрямованого руху як нацистського.
Організаторів не засмутить навіть якщо проллється кров, бо тоді у них з'явиться символ - "ґєрой убітий фашистамі-ґалічаямі/нацистамі-украінцамі".
Ніяк не реагувати на такі провокативні кроки з боку насаджувачів нео-совкізму - є далеко не кращим варіантом, як на мене.
( Найкращий, як на мене, розвиток подій: ) |
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=91.7){kind=small}
igorsova's journal
